Моторів Олексій і його книги
Опубликованно 01.10.2018 14:58
Кілька років тому на прилавках книжкових магазинів з'явилися книги, що оповідають про життя доктора Паровозова. Написані живою мовою, засновані на реальних фактах з життя автора, вони стрімко завоювали любов читачів, і він цілком заслужено став у 2013 році володарем призу глядацьких симпатій. Трохи про письменника
Олексій народився в Москві в 1963 році. Батьки – обоє хіміки. Бабуся письменника працювала викладачем, публікувалася в журналах, листувалася з Пришвиным. Завдяки її старанням Олексій навчився читати в три роки, в шість – грати на гітарі.
У сьомому класі брав участь у шкільному ансамблі і мріяв вийти на справжню сцену. Через два роки випадково потрапив в піонертабір при медінституті, і мрія збулася – все літо був соло-гітаристом місцевого ансамблю. Тут же і визначився з вибором майбутньої професії – вирішив стати лікарем.
Моторів Олексій закінчив медінститут ім. Сєченова. Працював у медичній сфері все життя – медбратом в реанімації, лікарем-урологом, співробітником фармкомпанії.
Як все починалося?
Почалося все з листування в соцмережі з колишньою колегою – медсестрою, з якої колись працював в реанімації. Вона переїхала до Німеччини, в Росію більше не приїжджала і, звичайно, знайшовши Олексія в "Однокласниках", задавала багато питань, в тому числі і про життя в країні. З відповідей колишнього лікаря і "виріс" Паровозів.
Так, виключно для близьких людей, він в 50 років став писати мемуари. Несподівано для автора, рукопис якимось чином потрапила в Чикаго, до зовсім незнайомій жінці. Вона знайшла Олексія в соцмережі, написала, що їй дуже сподобалося те, що він прочитала, і наполегливо переконувала його віднести рукопис у видавництво.
Щиро вважаючи, що одкровення медпрацівника не можуть бути комусь цікавими, що Олексій не поспішав, але одного разу їй вдалося його переконати, і він пообіцяв відправити мемуари в редакцію. "Слово треба тримати", – упевнений Моторів Олексій. Він поговорив зі знайомим, який працює у видавництві, і запитав, кому можна показати рукопис?
Несподіваний успіх
Рукопис Олексія потрапила до главреду видавництва "Корпус". Через десять днів колишньому лікареві зателефонували з редакції і повідомили, що рукопис їх зацікавила, вони беруться за її публікацію. Так вийшла книга "Юні роки медбрата Паровозова". Тираж був розпроданий за два місяці, книга отримала добрі відгуки критиків, була перевидана п'ять разів, і надійшло кілька пропозицій про екранізацію.
У лютому 2013 року автор книги став переможцем інтернет-голосування і володарем призу глядацьких симпатій премії "НІС". "Якщо б перша книга не пішла, я б не зважився на другу", – каже Олексій. Але вона з'явилася, герой в ній той же, але вже подорослішав. Звичайно, книга не така весела, як перша, тому що час дії не 80-е і 90-е роки. Читачі були здивовані, але, в цілому, книгу прийняли тепло.
Відгуки читачів
"Юні роки медбрата Паровозова", що вийшов в 2013 році, – душевний роман про будні медичного працівника. Книга пройнята щирою любов'ю до своєї справи. З неї дізнаєшся не тільки про самовідданості і мужності лікарів, але і про їх помилки, ціною за які нерідко стає життя пацієнта. Моторів Олексій соковито і яскраво прописав своїх героїв, замальовки лікарських буднів розбавлені епізодами з дитинства, картинами з повсякденного життя головного героя, якими неможливо не захопитися. Вирішивши стати лікарем, він наполегливо йшов до своєї мрії, закінчив медучилище, працював медбратом і масажистом, і з року в рік здавав іспити в медінститут. В результаті, після п'яти провалених надходжень, стає студентом.
Друга книга "Злочин доктора Паровозова" вийшла не менш цікавою. Звичайно, у першій є моменти, де неможливо не сміятися до сліз, у другій розповідається про 90-х роках, коли багатьом, в тому числі і герою книги, доводилося працювати на двох, а то й на трьох роботах, щоб прогодувати сім'ю. Пацієнти з вогнепальними пораненнями, бандити, вриваються в лікарні, величезні черги за полугнилой картоплею, битви за суповими наборами – тут не до жартів. Низький небезпеку і невлаштованість перебудовного часу вийшли у автора не такими вже відразливими. Радує одне – минуле залишилося позаду, а юність, про яку розповідає Моторів Олексій, хороша в будь-які часи. Автор: Лана Сміт 6 Серпня, 2018
Категория: Развлечения
