Лобановський Валерій: біографія, сім'я, спортивна кар'єра


Опубликованно 12.10.2018 01:16

Лобановський Валерій: біографія, сім'я, спортивна кар'єра

Мабуть, складно буде перерахувати всі досягнення легендарного футболіста і тренера Валерія Васильовича Лобановського. Як гравець - багаторазовий чемпіон та володар Кубка СРСР, срібний призер континентальної першості, а як наставник різних клубів неодноразово приводив своїх підопічних до золотих медалей чемпіонату СРСР, а потім України. Крім цього, Валерій Лобановський повністю змінив застарілий підхід до навчально-тренувального процесу.

Біографічні дані

Валерій Лобановський з'явився на світ у січні 1939 року в Києві в родині простого заводського робочого Василя Михайловича та домогосподарки Олександри Максимівни, яка, власне, і займалася вихованням майбутньої легенди радянського спорту в перші роки життя.

Навчання в школі маленькому Валерію давалася легко, але основним його пристрастю з дитинства став футбол. Весь свій вільний час Лобановський проводив з м'ячем у дворі. Батько і старший брат схвалювали його заняття спортом і незабаром записали його на секцію.

Перші кроки в спорті

Футбольна біографія Валерія Лобановського розпочалася в 1952 році, коли він став відвідувати київську футбольну школу №1. Тренер Михайло Корсунський високо цінував таланти юнаки та і вже тоді вважав, що того судилося стати видатним нападником.

Завдяки гарним показникам на тренуваннях та іграх Лобановського в тому ж році переводять у футбольну школу молоді, а після її закінчення в 1955 - у "Динамо" (Київ). Народження футбольної зірки

Після кількох років, проведених в молодіжних та дублюючих командах столичного клубу, Валерій Лобановський у 1959 році дебютував в чемпіонаті СРСР. У першому ж сезоні 20-річний нападник показав непогані результати - 4 голи в 10 матчах.

Через рік Валерій Лобановський, грає в основному на позиції лівого нападника, з 13 забитими м'ячами став найкращим бомбардиром київської команди. Особливо пам'ятними стали його фірмові "сухі листи" - голи, безпосередньо забиті з кутової позначки. У 1961 році як футболіст Валерій Лобановський в перший і останній для себе став чемпіоном СРСР, а в 1964 році - володарем Кубка країни.

За "Динамо" нападник виступав аж до 1965 року, поки разом з іншим відомим форвардом Канівським не був відрахований тренером Масловим. Всього в складі київського клубу Лобановський відіграв 150 матчах і забив 43 голи. Відхід з "Динамо" і закінчення ігрової кар'єри

У 1965 році Валерій Лобановський опинився у складі одеського "Чорноморця", а через два сезону перейшов в донецький "Шахтар". Але не по роках зрілий футболіст не міг грати суто так, як йому вказували тренера. З цієї причини в 1969 році він закінчив свою ігрову кар'єру.

Виступи за збірну

Незважаючи на хороші показники в чемпіонаті СРСР у складі "Динамо" (Київ), Лобановський практично не викликався в збірну СРСР. У сезоні 1960-61 він провів кілька ігор за основну команду країни, а також дві гри відіграв у складі олімпійської збірної. Початок тренерської кар'єри

У 29-річному віці Лобановський був призначений на пост головного тренера дніпропетровського "Дніпра". У першому ж сезоні його команда посіла третє місце у другій групі класу "А", а через три роки пробилася в елітний дивізіон Радянського Союзу.

Як тренер Валерій Лобановський один з перших у країні почав використовувати відеозаписи для аналізу гри як свого клубу, так і суперників. Такі заходи призвели до більш інтенсивної роботи на тренуваннях з метою усунення всіх допускаються гравцями помилок.

У першому ж сезоні у вищій лізі "Дніпро" посів високе шосте місце, а в наступному році створив справжню сенсацію у Кубку СРСР, дійшовши до півфіналу. Такі результати привернули увагу до Лобановського з боку керівників київського "Динамо". Тренер без диплома

Спочатку Лобановський сприймав футбол як розвага, тому вибрав не фізкультурну освіту, а закінчив політехнічний інститут. У зв'язку з цим мало не виник скандал Всесоюзного рівня: під час чергової футбольної реформи чиновники вирішили заборонити працювати з командами з двох вищих ліг тренерам без відповідної освіти. Але, як виявилося, єдиним таким наставником без потрібного диплома виявився вже легендарний на той час Валерій Васильович Лобановський. Тому про такий поправці вирішили просто забути. Золота ера "біло-синіх"

У 1973 році новоспечений тренерський дует Лобановський - Базилевич привів київський клуб до срібних медалей чемпіонату СРСР. Крім цього, був фінал Кубка країни і 1/4 Кубка Чемпіонів. У наступному році "Динамо" зробило "золотий" дубль, при цьому досить успішно виступаючи і на європейській арені.

Вперше, як про великого тренера, про Лобановського заговорили в 1975 році, коли він знову навів київську команду до чемпіонства СРСР, а в Європі "Динамо" створило справжню сенсацію. Кияни вперше в історії радянського футболу змогла виграти європейський клубний турнір - Кубок володарів кубків УЄФА. У фіналі вони розбили угорський "Ференцварош", а кращим гравцем гри, так всього турніру був визнаний став згодом легендарним футболістом Олег Блохін. Свій успіх "Динамо" закріпило виграшем Суперкубка УЄФА у непереможної на той час мюнхенської "Баварії".

Після таких успіхів почалася криза. Він був пов'язаний з тим, що більша частина основних гравців київського клубу були постійно зайняті у збірній. За підсумками сезону "Динамо" залишилося без трофеїв - як на внутрішній, так і на міжнародній арені. Невдоволення гравців переросло в їх вимоги відправити Лобановського у відставку, але в результаті був усунений тільки Базилевич.

Після цього скандалу до "Динамо" повернулися колишні успіхи. У наступні шість сезонів київська команда жодного разу не закінчувала чемпіонат СРСР без медалей, причому тричі вони були золотими. Також "біло-сині" двічі (у 1978 і 1982 роках) ставали володарями Кубка СРСР, а ще доходили до півфіналу Кубка європейських чемпіонів.

У 1982 році Валерій Лобановський пішов з поста головного тренера "Динамо" у зв'язку з роботою у збірній СРСР, але до рідного Києва він повернувся буквально рік тому.

Незважаючи на провальний сезон (10-е місце в чемпіонаті країни), легендарний тренер продовжував впроваджувати у свою роботу новітні наукові методи. І це дало результати вже у наступному році: "Динамо" стало найкращою командою не лише у першості країни, але і в Кубку.

1986 рік став знаковим не лише для київського, але і всього радянського футболу. "Динамо "не тільки підтвердила свій статус найкращої команди Радянського Союзу, але і привезло до Києва ще один Кубок володарів кубків, здобутий у фіналі проти мадридського "Атлетико".

Валерій Лобановський тренував київську команду аж до 1990 року. За цей період "Динамо" ще раз ставало чемпіоном СРСР і двічі призером внутрішньої першості, завоювала два Кубки країни і доходила до півфіналу Кубка чемпіонів. Але постійна зайнятість у збірній, від'їзд кращих гравців за кордон і нерозуміння з боку футбольних функціонерів призвело до того, що Валерій Васильович прийняв рішення залишити "Динамо". Як виявилося, не назавжди. Робота зі збірною СРСР

Окрема глава в біографії Валерія Лобановського – його робота в збірній СРСР. У 1974 році він почав поєднувати роботу в "Динамо" з тренуваннями головної команди країни. Під його керівництвом збірна успішно пройшла олімпійський відбірковий цикл і поїхала в 1976 році в Монреаль, де радянські футболісти завоювали бронзові медалі. Такий результат був сприйнятий в країні як провал, тому Лобановський був звільнений.

Через 6 років Валерій Васильович знову був покликаний працювати зі збірною. Після року тренувань він був знову звільнений, але в 1986 році саме Лобановський повіз команду на чемпіонат світу до Мексики. Збірна СРСР впевнено пройшла груповий етап, але потім сенсаційно поступилася Бельгії.

Навіть після такого провалу Валерій Лобановський залишився на своєму посту. Саме він підготував радянську збірну до "срібному" виступу на чемпіонаті Європи 1988 року. Однак після провального виступу на ЧС-90 Валерій Васильович залишив свій пост. Закордонний етап

На відміну від інших тренерів, Валерій Лобановський не став шукати щастя в Європі. Він став головним тренером збірної Об'єднаних Арабських Еміратів, де пропрацював більше трьох років. Потім Лобановський стільки ж керував головною командою Кувейту, з якою сенсаційно став бронзовим призером Азіатських ігор. Повернення до Києва

У 1997 році відбулося довгоочікуване для вболівальників київського "Динамо" подія - на пост головного тренера знову був призначений Валерій Васильович Лобановський. На той час команда перебувала в глибокій кризі, але легендарний тренер швидко навів порядок в клубі.

Вже через рік "Динамо" блищала не тільки в першості України, але і в єврокубках. Київський клуб вперше за багато років зміг здолати груповий етап Ліги Чемпіонів і вийти у чвертьфінал цього турніру. Ще рік тому "Динамо" у тій же стадії впевнено пройшло мадридський "Реал" і зупинився в кроці від фіналу, пропустивши туди мюнхенську "Баварію".

Саме завдяки новітнім підходам Валерія Васильовича Лобановського до тренувального процесу та його вміння знаходити індивідуальний підхід до будь-якого гравця дозволило "запалитися" тоді майбутнім зіркам українського і світового футболу: Андрія Шевченка, Сергія Реброва, Кахі Каладзе, Олександру Шовковському, Андрію Гусіну та іншим.

У 2000 році легендарний наставник знову починає поєднувати роботу в "Динамо" з посадою головного тренера національної збірної України. Ось тільки високих результатів він вже не встиг досягти як на клубному рівні, так і зі збірною. Сімейне життя

В особистому житті Валерія Лобановського не було таких сенсацій, як у футбольній або тренерській кар'єрі. Він був зразковим сім'янином, які прожили довгі роки разом зі своєю дружиною Аделаїдою Панкратівною. Їх дочка Світлана закінчила філологічний факультет Київського університету. Вона також подарувала батькам двох онуків - Ксенію і Богдана. Відхід з життя

Останні кілька років свого життя Валерій Васильович Лобановський часто хворів, але практично ніколи не пропускав матчі своєї команди аж до 7 травня 2002 року. Під час виїзного матчу із запорізьким "Металургом" його госпіталізували прямо з тренерської лави.

Через 4 дні серце легендарного тренера перестало битися. Причина смерті Валерія Лобановського - повторний інсульт. Пам'ять про легенді живе

Пам'ять легенди не тільки радянського, а й світового футболу вшанували на всіх футбольних стадіонах Європи хвилиною мовчання. Стадіон "Динамо" отримав ім'я тренера, який приніс рекордну кількість нагород київській команді. Біля входу на арену був встановлений пам'ятник Валерію Лобановському. Також щорічно проводиться турнір, присвячений його пам'яті. Автор: Інга Костріцина 9 Вересня, 2018



Категория: Спорт