Храм ікони Божої Матері Казанської у Вырице: історія заснування, святині і настоятелі

Опубликованно 27.11.2018 05:40

Одним з релігійних центрів, найбільш відвідуваних паломниками на території Ленінградської області, є храм Казанської ікони Божої Матері в селищі Вириця і каплиця, побудована неподалік від нього на могилі Серафима Вирицького – святого угодника Божого, який жив у цих краях. Пропонована стаття є коротким нарисом подій, пов'язаних з їх створенням.

Благочестивий жертводавець

Історія будівництва храму Казанської ікони Божої Матері в Вырице тісно пов'язана з іменем одного з великих політичних діячів передреволюційного періоду – князя Петра Федоровича Вітгенштейна. Відомо, що в 1910 році він заснував поблизу Петербурга дачне селище, що раніше Княжої долиною, і оскільки без духовного опікування його мешканці не могли обійтися, то відразу постало питання про виділення території під будівництво церкви.

Слід віддати належне благочестя князя – вибраний для будівництва ділянку він поступився членам створеного з цієї нагоди релігійного братства лише за 50 % його дійсної вартості і, крім того, вніс ще велику грошову пожертву. Інша частина необхідних коштів була зібрана по підписці, оголошеної серед майбутніх прихожан.

Проект петербурзьких зодчих

Після того як фінансове питання було вирішене, керівництво новоспеченого братства оголосило конкурс на створення проекту дерев'яного храму Казанської Божої Матері в Вырице, зведення якого було вирішено присвятити відзначається в той час 300-річного ювілею Дому Романових. З п'яти представлених робіт члени комісії віддали перевагу проекту, авторами якого було молоді петербурзькі архітектори М. В. Красовський і його колега В. П. Алышков.

У розпорядженні істориків опинився документ, згідно з яким князь П. Ф. Вітгенштейн і надалі надавав усіляку підтримку будівництва храму. Їм було пожертвувано велика кількість матеріалів, а також внесені додаткові грошові суми, що значною мірою прискорило проведення робіт. Під заступництвом небесних і земних владик

Крім вирішення організаційно-господарських питань, творці храму Казанської ікони в Вырице турбувалися тим, щоб надати своєму починанню значущість в очах представників великосвітського суспільства. З цією метою в березні 1913 року ними було направлено лист члена імператорської сім'ї – князю Івану Костянтиновичу Романову, в якому просили його стати почесним головою братства, на що незабаром і було отримано згоду.

Так, за заступництвом небесних і земних владик, в липні 1913 року єпископом Тобольським і Сибірським Алексієм (Молчановим) була звершена урочиста закладка храму Казанської ікони Божої Матері в Вырице. Розпочаті слідом за цим роботи здійснювалися швидкими темпами, і вже до початку зими їх основний обсяг був завершений.

Навесні того ж року приступили до зовнішньої і внутрішньої обробки вже готового споруди, крім цього, встановили хрести і дзвони, які в присутності майбутніх прихожан урочисто освятив архієпископ Никон (Різдвяний). Як писали потім петербурзькі газети, загальна радість була затьмарена лише відсутністю почесного голови братства – князя В. К. Романова, відбув з початку війни в діючу армію.

Перші післяреволюційні роки

Так як побудований у Вырице храм Казанської ікони Божої Матері не опалювався, то богослужіння в ньому проводилися тільки в теплу пору року. Після захоплення влади більшовиками в нього було звезено частина церковного начиння з закритих в окрузі парафій. Зокрема, надбанням храму став унікальний дубовий іконостас, прикрашав раніше приютскую церква Бруснициных. На відміну від більшості інших релігійних центрів, що діяли в Вырице, храм Казанської ікони не закривався аж до 1938 року, коли хвиля репресій, спрямованих проти духовенства і найбільш активних парафіян, докотилася до його стін. Закриття храму і його подальша доля

Останній період активної діяльності кліру було відзначено двома важливими подіями. Одним з них стала участь у так званому иосифлянском рух, члени якого відмовилися визнати законним рішення влади про відсторонення від керівництва єпархією правив тоді митрополита Йосифа (Петрова). В ті часи це було дуже ризикованим кроком. Крім того, після скасування Олександро-Невської лаври членом духовенства храму Казанської ікони Божої Матері в Вырице став її колишній духівник – ієросхимонах Серафим (Муравйов). Протягом наступних п'яти років він проводив постійну роботу з духовної опіки жителів селища і всіх, хто відвідував проведені ним богослужіння.

Після закриття в Вырице храму Божої Матері та скасування його громади спорожніле будівля отримав у своє розпорядження ТСОАВІАХІМ. Відтепер там, де раніше підносилися молитви, стали лунати голоси лекторів, просвещавших населення в питаннях, пов'язаних з обороною країни, а також розвитком авіації і хімічної промисловості. На щастя, це не завадило колишнім парафіянам винести і зберегти до кращих часів значну частину ікон і різного церковного начиння.

Роки війни і післявоєнний період

Через два місяці після початку Великої Вітчизняної війни, в серпні 1941 року, німецькі війська вступили в Вырицу, і храм Казанської ікони Божої Матері був знову відкритий. Таке рішення окупаційної влади було зумовлено насамперед тим, що на території селища тимчасово дислокувалося великий підрозділ, що складався з православних румунів, що воювали на боці Гітлера. Тим не менше це дозволило багатьом нашим співвітчизникам бути присутніми на богослужіннях і молити Бога про дарування перемоги над ворогом і благополучне повернення додому своїх рідних і близьких.

Після закінчення війни перебуває в Вырице храм Казанської ікони Божої Матері більше не закривався, хоча в 1959 році влада зробила таку спробу. З цією метою ними була дана формальна відмова в реєстрації служили в ньому священиків. Проте завдяки активній позиції, зайнятої жителями селища, направили скаргу до Президії Верховної Ради СРСР, храм вдалося відстояти, і необхідні документи були оформлені. З лютого 1966 року в ньому з'явився офіційно затверджений штат кліриків.

Об'єкти православного паломництва

У 2002 році на березі річки Оредеж поблизу Казанського храму (Вириця) була споруджена каплиця в пам'ять колись жив в цих місцях святого преподобного Серафима Вирицького. Її встановили на місці поховання мощей угодника Божого і схимонахині Серафими (Муравйової), з якої він до прийняття чернечого постригу перебував у шлюбі. Оскільки Серафим Вирицький входить в число найбільш шанованих православних святих, до каплиці не вичерпується потік паломників, що прибувають сюди круглий рік.

Багатьох приваблюють паломників в храм Казанської ікони (Вириця) проповіді, з якими регулярно звертається до прихожан його настоятель – протоієрей отець Георгій (Преображенський), в 2005 році змінив на цій посаді покійного протоієрея Алексія (Коровіна). У них він, спираючись на тексти Святого Письма, роз'яснює людям багато духовно-моральні питання. Завдяки вмінню отця Георгія в простих і ясних словах передати слухачам глибину біблійних істин його аудиторія завжди численна. Багато в чому завдяки цій людині Казанський храм у Вырице і каплиця св. Серафима Вирицького увійшли в число об'єктів Ленінградської області, найбільш відвідуваних паломниками. Зразок храмової архітектури Півночі Росії

І на завершення статті зупинимося на особливостях архітектури та оздоблення храму. Побудований він у стилі дерев'яних шатрових церков, поширених колись на Півночі Росії, особливо в Вологодских і Олонецький землях. В основу конструкції покладена класична для подібних споруд схема – «восьмерик на четверику», при якому верхній обсяг восьмибічний, а основна будівля має в плані прямокутник.

Церква оточена суцільний терасою – «гульбищем», а внизу має подклет – приміщення, розташоване в цокольній частині. Перед входом у притвор – перше з внутрішніх приміщень храму – побудовано високий ґанок, також є досить характерною деталлю для споруд цього архітектурного типу. Внутрішній об'єм церкви порівняно невеликий і розрахований на присутність в ній близько семисот осіб. Святині храму

Храм має три частини, головний з яких освячений в честь Казанської ікони Божої Матері. Його яскравою пам'яткою є різьблений дубовий іконостас, виконаний у свій час за малюнками головного проектувальника храму – М. В. Красовського. Серед святинь храму, до яких стікаються натовпи паломників, можна назвати єпітрахиль, що належала колись преподобному Серафиму Вырицкому, а також частки його мощей. Крім того, відвідувачі храму мають можливість поклонитися мощам святих угодників Божих: преподобного Симеона Псковського, священномученика Антипи, Никанора Городноезерского та інших святих. Автор: Сергій Спінул 31 Серпня 2018

Категория: Отдых