«Батьки пустельників...»: очищаюча сила молитви


Опубликованно 04.12.2017 04:54

«Батьки пустельників...»: очищаюча сила молитви

Зрілий пізній Пушкін А. створює практично тільки шедеври. До них належить вірш «Батьки пустельників...», написане за півроку до смерті, приблизно в кінці липня 1836 року. Навіть за першими словами можна визначити, що далі піде роздум про своїх пристрастях. А в молодості поет не вірив у Творця, писав іронічні твори на релігійні теми. Пройшовши складний шлях від невіри до пізнання Творця, він відкрив своє серце і душу очищає молитвам.Де зародилося відлюдництво

У далекій Індії з'явилися перші пустельники, які, щоб досягти звільнення від усього матеріального, віддалялися від людей в печери і ліси. Вони проявляли чудеса аскетизму, відмовляючись від їжі, води і навіть дихання.

Перші та наступні батьки пустельників виходили з концепції, що тіло є в'язниця душі. Чим більше угнетено тіло, тим більш вільною є душа. Відлюдники позбавляли себе всіх зв'язків із світом, і цим хотіли досягти єднання з божеством, перейти в той світ, де немає ніяких змін і, отже, страждань. Всі середземноморські релігії, до яких належить і християнство, з деякими змінами взяли поняття відлюдництва. Перші християнські батьки пустельників з'явилися в Єгипті і дійсно жили в пустелях, харчуючись милостинями. У Росії спочатку це явище виникло у віддалених від людей маленьких монастирях. До відлюдників, старцям, столпникам йшов народ, щоб отримати відповіді на свої питання, зцілення від хвороб. Покаянна молитва

Коротку, всього в чотири рядки, молитву приписують Єфрема Сирин, самітника IV століття.

Її поетична мова повністю переклав Пушкін А. в кінці свого твору «Батьки пустельників...». Ці слова зневіреної людини, звернені до Владики наших днів, полонять серця і душі до нашого часу, оскільки вони наповнені жаром щирості, щирістю, задушевністю, чистосердечностью. Сам Єфрем Сирін в юності багато грішив, але розкаявся, після того як його Господь напоумив. Він завжди пам'ятав про своїх гріхах і оплакував помилки молодості. Літературний жанр

Можна віднести твір «Батьки пустельників...» лише до жанру духовної лірики. Зрілий реаліст, який знімає проникливим поглядом з життя всі її покриви, ліричний герой Пушкіна потребує опори серед бур і негод, що вирують навколо нього. Де її знайти? Тільки в молитві, у зверненні до Творця.Композиція

Умовно вірш «Батьки пустельників і дружини непорочні...» можна розділити на три частини.

У першій з них чотири строфи. У ній розповідається, що складено безліч молитов, необхідних, щоб летіти в невидимий світ очима і зміцнювати серце, коли людина потрапляє в життєві негаразди.

У другій частині п'ять строф. В ній ліричний герой зізнається, що тільки одна з молитов особливо сильно впливає на нього сумні дні Великого посту. Він саме її постійно повторює. З розчуленням він відчуває, як вона зміцнює його «неведомою силою».

У третій частині йде поетичне перекладення цієї молитви. Спочатку ліричний герой звертається до Владики його днів.

Він просить у нього не дати його душі неробства та лінощів; зневіри, яке тоді розумілося як цікавість, метушливість і турботи; любоначалія, тобто бажання панувати і уникати порожніх безглуздих розмов. А що ж просить ліричний герой? Побачити й усвідомити свої гріхи. Розсудливості і скромності. Терпіння для звершення добрих справ і перенесення тягот життя. Свідомості своєї недосконалості перед Господом. Проблематика твору

Темою вірша А.с. Пушкіна «Батька пустельників...» служить щира сила, яку вкладає ліричний герой в покаянну молитву.

Основною думкою стає набуття покаяння. Після спустилася на нього Благодаті людина прозріває і починає відрізняти правду від брехні, зло від добра. Це твердження співвідноситься з написаним близько десяти років тому «Пророком», в якому лежить як труп в пустині, герой ожив після божественного дієслова, виповнився Господньою волею, і, зваживши всю суть земного буття, пішов нести людям істину.Художні прийоми автора

Ми продовжуємо розглядати вірш. Аналіз «Батьки пустельників і дружини непорочні...» розкриє художні засоби, які використав поет.

У творі автор звернувся до напевному шестистопному ямбу, близькій до церковного речитативу. Рими – парні з чергуванням чоловічих і жіночих.

Мова вірша свідомо заповнений церковнославянизмами і тими словами, які слід віднести до православ'я: возлетать, дух похмурою неробства, дольний, заочны, занепалий, прихований, гріховність, смирення, Владико, уста, цнотливість, визрівати.

У ліричного героя покаянна молитва викликає розчулення. Тобто він стає більш чуйною, духовним, смиренним, доброзичливим, наповнюючись почуттями збудження жалю та привітного участі. Цей дар Бога дається далеко не кожному. Лише ті, хто зрозумів, що Творець милосердний до людської недосконалості, можуть милуватися зі сльозами радості на очах.

Пушкін, як завжди, скупий на епітети. Їх усього три: сумні (дні посту), сила молитви – невідома, битви і бурі – частинні. Любоначалие порівнюється з прихованої змією (прихована метафора).

Щиро і чисто молячись, ліричний герой може злетіти в ті частинні області, які осягаються не очима, а повністю відкрилася Владиці душею. Молитва Єфрема Сиріна допомагає герою отримати духовний зір і фортеця. Тільки таке покаяння творить чудеса, перетворюючи і зміцнюючи людини. Молитва позбавляє його сумнівів, і він повністю віддає себе на волю Господа. Цим він придбаває ні з чим не порівнянне щастя.



Категория: Развлечения