Найдавніші казки: сюжети, герої, особливості

Опубликованно 10.02.2018 10:02

Казка – особливий жанр усної народної творчості, цікавий не тільки дітям, але і дорослим. Раніше вони створювалися саме для старших людей, щоб розважити або повчити їх. Однак і малюки любили послухати розповіді про пригоди незвичайних персонажів. Відомо, що цей жанр зародився досить давно. Пропонуємо познайомитися з найдавнішими казками.Особливості

Сам жанр у минулі часи іменувався «байка», «байка». До їх змісту серйозно не ставилися, люди не вірили в реальність того, що відбувається в таких текстах, тому основним завданням казки було розважати слухача. Але при цьому зміст самих стародавніх казок було набагато більш складним, ніж може здатися на перший погляд. У текстах можна знайти реалії побуту ранніх епох, а не тільки фантастичний елемент.

Твори зі всього світу

В стародавніх казках народів світу є чимало спільних сюжетів, героїв і лиходіїв. Причин цього кілька:Народності минулого нерідко жили в схожих умовах, тому розвиток їх проходило дуже схожими шляхами.Нерідко різні народності мали спільного предка.Племена могли взаємодіяти один з одним – торгувати або воювати. Саме так передавалися сюжети і персонажі.

До числа найдавніших казок народів світу слід віднести тексти про тварин. При цьому головними дійовими персонажами ставали ті представники фауни, які мешкали на території тієї чи іншої країни:На Русі це найчастіше вовк і лисиця, ведмідь і заєць.У казках корінних американських індіанців провідними героями були койоти, бики, бізони, бекаси.У текстах Стародавньої Індії нерідко діють слони, і змії, тигри, мавпи, верблюди.

Найдавніші казки висміювали численні людські пороки: дурість і жадібність, боягузтво і хвастощі.

Специфіка текстів

Відмінна риса кожного тексту – тварини наділені людськими рисами. Тобто вони діяли як люди, розмовляли. Безіменні автори зберегли деякі особливості, властиві природному світу:Лисиця в російських казках символізує хитрість, ведмідь – грубу силу, заєць – персонаж складний. Іноді він відверто боязкий, але в окремих випадках виявляв неабияку кмітливість і міг обдурити навіть лисицю.Зберігалися й відносини у природі «хижак – жертва». Так, у стародавніх казках бажаною здобиччю для лисиці або вовка є заєць, курка і півень, що в цілому відповідало відносинам цих звірів у природних умовах.

Деякі дослідники вважають, що батьківщиною самих стародавніх казок про тварин була Індія, звідки вони поступово поширилося по Азії і Європі. Інші, однак, дотримуються позиції, що жанр з'явився в Європі, зокрема, Греції, звідки казки поширилися в Іран, Малу Азію та Індію.

Приклади древніх текстів

Найдавніші казки про тварин відрізняються кількома особливостями. Вважається, що перші з них виникли в ті часи, коли люди займалися полюванням або скотарством. Оскільки домашні тварини є їх героями досить рідко, прийнято вважати, що перші тексти виникли ще до одомашнення. Сукупність подібних казок носить найменування «тваринний епос». Наведемо приклади: «Теремок»;«Курочка Ряба»;«Колобок»;«Лисиця і заєць»;«Звірі в ямі»;«Вовк і коза»;«Лисичка сестричка та сірий вовк»;«Лисиця, заєць і півень».

Чому ж головними героями найдавніших слов'янських казок ставали саме звірі? У ті далекі часи людина повністю залежала від природи, їжу собі він здобував, насамперед, на полюванні. При цьому дикі тварини нерідко являли собою реальну небезпеку для мисливців з примітивним зброєю. Саме тому звірі представлялися ними більш могутніми істотами, ніж вони самі. Ось чому персонажами казок ставали саме лісові мешканці.

Основні герої

Розглянемо, хто були головними діючими особами самих давніх казок. Насамперед, це лисиця. Творці тваринного епосу іменували її різними епітетами:кумушка;Патрикеевна;красуня;руда.

У будь-якому народному тексті ця героїня відрізняється набором постійних ознак. Насамперед, це хитрість. Лисиця спритно одурачивала і вовка, і ведмедя, і людей. Далі – вона брехуха, безчесна злодійка, розважлива і влесливий, вивертка і винахідлива. В окремих текстах лисиця постає негативним персонажем, в інших – навіть викликає симпатію. Цікаво, що в такому ж вигляді лисицю зображували твори народів Німеччини і Франції.

Наступний герой, часто зустрічається в стародавніх казках, – вовк. Він грубуватий і дурнуватий, тому постійно виявляється обдуреним лисицею. Обдурити його зовсім нескладно, цей персонаж не відрізняється розумом, тому він постійно потрапляє в неприємні ситуації, стаючи жертвою то хитрощі лисиці, то козла, то людини.

Ведмідь не володіє комплексом постійних рис, його головні особливості – незграбність і недогадливість. Нерідко ведмедик зображувався косолапым, довірливим тугодумом. З природних особливостей народне свідомість приписало герою могутню силу, яка нерідко використовується ним невміло. Так, саме ведмідь став причиною загибелі Теремка, де благополучно розселилися інші тварини.

Нарешті, заєць – зразок боязні, страху, але в окремих творах проявляв себе з кращого боку як мудрий і поміркований персонаж.

Найдавніші казки – це тексти, в яких ключовими персонажами були дикі (пізніше – і домашні тварини. Вони наділялися людськими рисами, могли говорити і діяли як люди.

Категория: Развлечения