Штрихування бетону: поняття, особливості


Опубликованно 01.04.2018 01:02

Штрихування бетону: поняття, особливості

У будівництві не обійтися без креслень, серед них є і такий важливий елемент, як штрихування бетону і залізобетону. Спробуємо розібратися, що собою являє це поняття, які риси йому притаманні, і якої системи оформлення слід дотримуватися.

Поняття «штрихування» та особливості оформлення креслень

Штрихування бетону та інших будматеріалів являє собою умовне позначення. За допомогою штриховки на кресленнях визначаються види матеріалів. Це потрібно для зручності при зведенні об'єктів різного призначення. Однак найбільш часто розглядається знакове позначення застосовують саме по відношенню до бетону.

При нанесенні малюнка користуються олівцем. Позначення матеріалу складається з декількох складових (штрихів, ліній і точок), розташованих на певній відстані один від одного. Використовувані елементи можуть перетинатися.

Схеми такого виду застосовують при реалізації більшості будівельних проектів. Але існують певні особливості, які обов'язково треба враховувати: штрихування бетону може бути відсутнім, якщо в її створенні немає необхідності, або ж наноситися частково, з метою виділення конкретного об'єкта; можна скласти потрібну кількість додаткових креслень та відобразити в них пояснення для окремих матеріалів, які не були враховані при формуванні стандарту. Відомі системи позначення

Передбачено кілька систем для будівництва: ГОСТ 3455 — 59; ГОСТ 2.306 — 68; ГОСТ Р 21.1207-97.

Розглянемо докладніше кожну з трьох систем і вивчимо особливості нанесення малюнка, властиві кожному типу.

Штрихування бетону по ГОСТу: Стандарт ГОСТ 3455-59

Цей шаблон створили в 50-х роках, почали застосовувати в кресленнях з 1.01.1959 р. Стандарт діяв до 01.01.1971 р. В системі розглянуті креслення для машинобудування.

Позначення були такими: метали - позначали косими штрихами, витримуючи між ними однакові проміжки; неметалеві матеріали для будівництва - наносили у вигляді ліній, нахилених вправо або вліво і перетинаються під прямим кутом; деревина - позначення наносили в залежності від особливостей дерева; тріщини і кільця - як позначення застосовували поперечний розріз; текстура модрини - подовжній розріз; розчини - відзначали штрихуванням в горизонтальному напрямку, при цьому проміжки були звужуються; скло - матеріал визначали на кресленнях за наявності штрихів трьох видів і різних інтервалів - горизонтальних, вертикальних; штрихування неармованого бетону проводилася у вигляді пескогравия; цегла - наносили лінії двох видів (суцільні, пунктир), які перетиналися під нахилом; залізобетон – позначали зображенням пескогравия, косо розташованими штрихами; грунт – в цьому випадку наносили пескогравий, додатково застосовували три пересічні лінії, розташовані в двох напрямках - вертикальному або протилежному.

Стандарт ГОСТ 2.306-68: чим відрізняється, застосовується

Як вже було зазначено раніше, попередній стандарт скасували в 1971 р. Цю систему замінили новим стандартом символів. Які існують відмінності, і як застосовується штрихування бетону і залізобетону в "Автокад"? Розглянемо ці питання і розберемося, як слід позначати будівельні матеріали згідно з новим стандартом.

Найголовнішою відмінністю є строгість. Стандарт зробили більш простим. Для системи 1971 р. не характерні художні ефекти, все чітко і зрозуміло. Нововведення такі: деревина – позначенням є однакові дуги, розташовані з рівними проміжками; натуральні камені – камінь на кресленнях можна визначити по похилому пунктиру; штрихування бетону виконують у вигляді пунктирних ліній, витримуючи однаковий нахил; грунт – наносять 3 штриха, які являють собою групу з просвітами; силікат, керамічні матеріали – будматеріали позначають символами двох груп; при цьому між штрихами залишають велику відстань.

Прийняті графічні позначення дозволяють відображати на кресленнях потрібні при будівництві будівель та інших об'єктів матеріали. Це дуже зручно при виготовленні деталей, так і при створенні різних конструкцій.

Відмітку роблять у вигляді тонких ліній, акуратно прочерчивая їх у потрібному напрямку і з певним інтервалом. У межах одного креслення позначення металу завжди повинні виділятися на тлі інших будматеріалів. Тобто при позначенні цих матеріалів між лініями залишають більше місця, ніж при позначенні металів.

Паралельно розташовані лінії штрихування виконують при дотриманні однакових інтервалів для перерізів конкретного елемента, масштаб яких збігається. Для різних площ перерізу цей інтервал становить від 1 до 10 мм.

При виході нового стандарту старий автоматично відмінився. В системі від 1971 р. регламентуються ті ж розділи, що і в документі від 1959 р. При цьому перший варіант стандарту недійсний.

У даному випадку система, прийнята в 1959 р., була розглянута в цілях ознайомлення з усіма відомими стандартами.

Інші особливості стандарту, прийнятого в 1971 р.

Передбачені й інші вимоги. Такі особливості стандарту виражені в наступних моментах: якщо помітна схожість малюнків, якими позначаються різні матеріали, без додаткової інформації не обійтися; в обов'язковому порядку слід вказати пояснення; у цьому стандарті немає позначення для залізобетону, бо для нього створили окремий шаблон; особливості позначення будматеріалу на кресленнях відображені в ГОСТ 21.107-78; фасадні матеріали не відображають повною мірою, у цьому випадку досить частково заповнити контур.

Правила, передбачені стандартом 1971 року

Штрихування бетону (ГОСТ) в "Автокад" виконується за такими правилами: Невеликі перерізу відзначають штрихами. Таке позначення подібно металу. Можливий і інший варіант – зовсім не відзначати на кресленнях за допомогою штрихів, вказуючи інформацію про їх наявність в позначках. Лінії, які слід розмістити під нахилом, виконують при дотриманні кута 45 градусів. При цьому кут можна визначати, орієнтуючись не тільки на рамки креслення, але і на контур малюнка або вісь. У суміжних площинах лінії слід розміщувати під різним нахилом. Можлива як правостороння, так і лівостороння штрихування, але в межах однієї деталі нахил для всіх перерізів повинен збігатися. При цьому неважливо, розміщені всі зображення цієї деталі на одному аркуші або їх було кілька. Вузькі розміри і розрізи великої довжини не обов'язково штриховане по всій довжині, можлива штрихування лише по краях або в декількох місцях, вибраних довільно. Розрізи, товщина яких не перевищує 2 мм, відзначають повністю.

Правила, передбачені стандартом, слід дотримуватися в обов'язковому порядку. ГОСТ Р 21.1207-97: останні нововведення

Як було зазначено вище, в стандарті 1971 р. був істотний недолік – відсутність системи для позначення залізобетону. Лише цим і була зумовлена необхідність складання ГОСТ Р 21.1207-97. В наступному стандарті недолік усунули, ввели відповідне умовне позначення.

Найбільш часто цим користуються шаблоном, коли плануються дорожні роботи. Крім грунту і асфальту, інших матеріалів, в документі особливе місце відведено таким моментам: штрихування бетону за Гостом в "Автокад" – зазначають на кресленнях пунктиром; позначення армованого бетону – по черзі використовують суцільні лінії та лінії, які перериваються; позначення залізобетону, оснащеного напруженою арматурою (матеріалом, який розтягують або нагрівають і з'єднують із залізобетоном; така арматура досить гнучка) – в якості умовного позначення застосовують по черзі дві суцільні лінії, потім одну пунктирну і т. д.

Висновки

Основною метою при використанні штрихування бетону в "Автокад" є необхідність наочно, за допомогою креслень представити об'єкти, будівництво яких планується реалізувати. Умовні знаки дуже допомагають у здійсненні цього завдання.

Зараз чинними є два стандарти, обидві системи застосовують у машинобудуванні та будівництві. Ці стандарти дозволяють будівельникам швидко визначати необхідні матеріали при зведенні об'єктів.



Категория: Новости